Каховчани поїхали за кордон заробити, а потрапили до в’язниці

Згідно з офіційною статистикою, найбільша кількість українців, які потрапили в руки торговців людьми, виявлено на території Російської Федерації. Друге місце посідає Польща. Безвіз в Євросоюз, більш високі заробітки, ніж в Україні і спрощена можливість працевлаштуватися ваблять багатьох наших громадян. Однак легально працевлаштовані там приблизно 30 – 40 тисяч чоловік, а фактично працює – півтора мільйона. Третя країна, де українців використовують як рабів – Туреччина.

Торгівля людьми посідає третє місце в світі по вигоді після нелегальної торгівлі зброєю та наркотиками. Щорічний дохід цього «бізнесу» становить близько 32 мільярдів доларів. Для злочинців це величезні гроші, а для жертв – страждання, зруйновані сім’ї, втрачене здоров’я, і ​​навіть часом – загублене життя.

Поїхали працювати матросами

Двоє мешканців Каховки затримані грецькою владою за звинуваченням в торгівлі людьми і перевезення біженців з Сирії. Не тільки не заробили, а тепер на них чатує вирок та ув’язнення на сотню (а то й більше) років.

«Знайшли оголошення в інтернеті чи може хтось вийшов на них – поїхали до Туреччини на роботу, повинні були працювати матросами. Коли влаштовувалися, їм говорили, що вони повинні перевозити туристів до Греції. Наші чоловіки не є моряками, тому перший тиждень проходили навчання. Чого їх могли навчити за тиждень, – не уявляю. Коли настав день виходити в море, то побачили тих, кого мають перевозити. Люди не були схожі на туристів, скоріше на біженців, яких показують у новинах. Хлопці почали задавати запитання та відмовлятися виходити у мору. Та всіх загнали на яхту і під погрозами розправи відправили у путь», – розповідає одна із дружин постраждалих.

Сьогодні жінки подекуди лиш отримують листи від чоловіків, інколи отримують дзвінки та відписки посольства.

Як розповіли нам родичі постраждалих, в грецьких в’язницях зараз знаходяться близько 100 осіб і у багатьох з них вже вступили в силу вироки судів. Заточені українці у західному передмісті Афін, у невеликій в’язниці Корідаллос, що має дуже погану репутацію по всій Європі.

Це в’язниця з надзвичайно важкими умовами утримання: повна антисанітарія, взимку дуже сиро, температура в камерах не піднімається вище +8 градусів. У камерах на 6 кв. м знаходяться по чотири людини, причому укладені з небезпечними хворобами (СНІД, туберкульоз, гепатит та ін.) сидять разом зі здоровими людьми. Ще багато наших співгромадян розкидані по різних в’язницях на островах Кос, Родос і Самос.

Їх історії більш-менш типові. Молоді здорові чоловіки не можуть знайти в Україні роботу, щоб прогодувати свої сім’ї і їдуть на заробітки до Туреччини в якості механіків на кораблі або членів команди на прогулянкові яхти. В один прекрасний день на судах вони виявляються в море і перетинають територіальні води Греції, де їх затримує грецький морський патруль. І тут часто виявляється, що їх може просто здали.

Сьогодні частина в’язнів Греції вже отримали свої терміни. Їм дали по максимуму, переважно 25-річні терміни (деяким дали терміни до 208 років).

Що стосується інших українців, ще тривають суди, але під час цих засідань вони зовсім безпорадні. У багатьох немає адвокатів, вони не розуміють грецьку мову і не можуть ознайомитися з матеріалами справи, часто вони навіть точно не знають, в чому їх звинувачують. В таких умовах можна запросто навішати на людину всі гріхи.

Герої нашої статті, хоч і отримали адвокатів, не перебувають в кращій ситуації. Адже, вести їх справи ніхто не хоче, візити перекладача можна порахувати на пальцях однієї руки. Та й для того, аби адвокат просто хоча б прийшов на судове засідання та сказав там хоч слово необхідно заплатити 500 євро. Послуги платного адвоката коштують від 2,5 тисяч євро.

«Погана погода, спека чи холод, може стати причиною відкладення засідання», – розповідають ув’язнені

Судочинство постраждалі описують як трагікомедію: все залежить від настрою суду, жодної логіки, засідання можуть йти близько 15 хвилин. Не особливо «ворушаться» у посольстві. До каховчан й досі не завітав жоден із його представників.

Загалом, серед ув’язнених надзвичайно багато мешканців Херсонської, Запорізької, Одеської, Черкаської, Івано-Франківської областей.  Беруть усіх – від 20 і до 50 років. Та за кожним таким постраждалим – трагедія родини. Хлопці були єдиними годувальниками в сім’ях і тепер дружини ледь зводять кінці з кінцями: повинні забезпечувати дітей і старих батьків. Вони в розпачі не тільки від самого факту арешту чоловіків, а й від того, що Україна досі не змогла нічого вдіяти. 

Жінки постійно шукають допомоги, написано листи й заяви вже певно всюди: поліція, консул, міжнародні організації та такі самі постраждалі, – результатів нема. 

Влада умиває руки

Варіант, за яким би можливо було забрати українських чоловіків на територію України – це визнання їх постраждалими за статтею 149 Кримінального Кодексу України – торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини. Та й тут поліція не може спрацювати через брак інформації у дружин  і відсутність зв’язку із самими чоловіками. 

Та поки наші співвітчизники знаходяться ув’язнені і власним прикладом доводять, що роботу закордоном треба перевіряти чи не тричі. Адже, саме у випадку із каховчанами, підкупило те, що всі витрати на документи, закордоні паспорти, переїзд та харчування, – взяв на себе роботодавець. Чи це не запорука, що вас не обдурять? – Виходить, ні!

Перевіряйте роботодавців і їдьте працювати тільки легально. Звичайно, це недешево, проте так ви себе убезпечите. Коли ви вже опинилися за кордоном, ніколи не віддавайте нікому документи. Без документів ви взагалі – ніхто. Багато спілкуйтеся, розпитуйте колег, чи є нюанси з виплатами заробітної плати. Важливо також мати уявлення про культуру країни, куди збираєтеся їхати – що там можна робити, а чого ні. Безперечно, мінімальне знання англійської дуже допоможе.

Від редакції: дехто, читаючи цю статю, може звинуватити ув’язнених чоловіків. Мовляв, самі винні, знали на що йшли, самостійно виїхали, порушили закон – нехай відповідають.

Та на думку автора, є принаймні декілька ключових аргументів, чому Україна повинна взяти на себе місію їх підтримки.

По-перше, згідно зі Статтею 25 Конституції України держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами. Чи це не той випадок, коли права наших громадян порушено: обман, погрози, нелюдські умови ув’язнення, відсутність допомоги консула?

По-друге, треба чесно зізнатися, що ситуація в країні така, що змусила чоловіків поїхати заробляти гроші світ за очі. Вони хотіли забезпечити гідне життя своїм дітям і не могли це зробити тут, на Батьківщині.

По-третє, вина в’язнів Греції зовсім не очевидна. Вони точно не були організаторами схем транзиту нелегалів, а деякі з них не знали, на що йдуть.

По-четверте, за словами в’язнів, під час судових процесів та навіть самого затримання грецька сторона не забезпечила переклад матеріалів справи на зрозумілий для обвинувачених мову.

По – п’яте, багатьом з них не надали адвокатів і вони були позбавлені законного права на захист.

За матеріалами «Каховської Зорі»