Іван Вінник нагадав колишнім високопосадовцям про іхню роль у підриві оборонного потенціалу України

Народний депутат України, секретар парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони Іван Вінник прокоментував деякі висловлювання екс-президента України Віктора Ющенка і колишнього міністра оборони Анатолія Гриценка.

Вчора депутат Верховної Ради Іван Вінник прокоментував слова екс-президента Віктора Ющенко щодо розірвання відносин і введення візового режиму з РФ.

«На каналі «112 Україна» я мав можливість прокоментувати заяву екс-президента Ющенка з приводу того, чому ми досі не розірвали економічні та дипломатичні стосунки з Росією, як «першим» торгівельний партнером для України, під час війни, та не ввели візовий режим.

Вочевидь, Ющенко знову відчув себе важливою політичною фігурою та вирішив про себе нагадати. На його думку, найкраще це вдасться через критику. Але перед тим як аналізувати помилки чинної влади варто спочатку чесно проаналізувати свої. Але давайте про все по порядку.

Перше: про економіку та статистику. Росія вже досить давно втратила статус головного експортного партнера України. Після укладання угоди про асоціації з ЄС головним експортним торгівельним партнером України є Європейський союз.

Дійсно, Росія досі залишається на значних імпортних позиціях. Українська економіка з 1991 року системно ставилася в залежність від РФ по окремих енергетично-сировинних групах. Наші атомні електростанції досі частково працюють на ядерному паливі російського виробництва, а теплова генерації на вугіллях антрацитової групи, яке до початку російської агресії постачалося з Донбасу, та наразі в перехідний період ми змушені частково вугілля завозити з РФ.

Неправильно буде казати, що Україна нічого не робить, щоб знищити будь які форми залежності від РФ. Ми повністю відмовилися від російського газу, в найближчі два роки ми ліквідуємо залежність атомної та тепло генерації від російської сировини.

Так само неправильно буде казати, що нам треба було відмовитися від російських ресурсів одразу, в першій день досі невизнаної РФ війни, адже довелося би вимкнути електрику по всій країни, чим ми перш за все зашкодили б собі.

Друге: Я особисто пропонував включити положення про розірвання дипломатичних відносин з РФ в текст закону про «деокупацію». Мене переконали, що це не може бути нормою закону, а є виключно повноваження уряду, на сьогодні уряду Гройсмана.

Доречі, мене більше турбує навіть не дипломатичні відносини, а відсутність візового режиму з державою агресором, що знову ж таки є виключне повноваження виконавчої гілки. На мій погляд , Україні дуже важливо знати, хто і чому до нас їздить, та це краще встановити ще коли людина звертається по отримання візи.

І на останнє. Щодо постаті того хто повчає Україну, як боротися з російським агресором. Далі мова піде про роль Ющенко і Гриценко в підриві оборонного потенціалу країну, що безумовно створювало можливості для російської агресії, яка власне й продовжилася в 2014 році.

Я не помилився, саме «продовжилася» , адже почалася збройна агресія РФ фактом територіальних претензій РФ до України на косі Тузла в 2003 році.

В 2005 році за Президенства Ющенка та міністра оборони Гриценко Анатолія міністерство зовнішніх справ Російської Федерації зробило заяву, що територіальні претензії до України не вичерпані.

Комментарий Департамента информации и печати МИД России в связи с заявлением МИД Украины о принадлежности острова Тузла

В таких зовнішньополітичних умовах вище керівництво держави мало б прийняти рішення розвивати силову складову держави – українські збройні сили, як головного гаранта незалежності на нашої територіальної цілісності.

Ющенко з Гриценком прийняли протилежне рішення – скорочення армії, розпродаж озброєнь та військового майна, деморалізація українського воїна, дискредитація професії військовослужбовця, розформування оперативних командувань на північному східному боці держави, передислокація або розформування військових корпусів зі сходу на захід.

Деталі, документи, інші факти та рішення цих двох високоповажнестей будуть оприлюднені слідчою комісією парламенту, яку я очолюю, та в якій працюють представники всіх фракцій та груп представлених в ВРУ 8-го скликання.

Тому тут варто нагадати пану Ющенку, що той хто забуває своє минуле не має майбутнього».

Того ж дня Іван Вінник нагадав колишньому міністру оборони Анатолію Гриценку, що саме його діяльность на посаді керівника Міноборони призвела до роззброєння армії та послаблення обороноздатності України.

«Вчора, в прямому ефірі каналу “Newsone” Анатолій Гриценко задав собі риторичне питання “чи є російська агресія в Україні”.

Мені довелося нагадати пану Гриценко, що де факто російська агресія почалася в 2003 році з територіальних претензій РФ по косі Тузла та Керченській протоці, а своєю злочинною діяльністю на посаді Міністра оборони в 2005 році він забезпечив засади для продовження агресії в 2014 році.

В 2005 році російський МЗС перепідтвердив, що територіальні претензії не вичерпані, незважаючи на мирні перемовини та підписання відверто невигідного для України договору «Про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки»

Замість розуміння відкритої загрози зі сходу, посилення армії, керівництво держави робить протилежні кроки.

Наймасштабніше роззброєння армії відбулось за часів “народного президента” Ющенка і “справжнього полковника” міністра оборони Гриценка.

Якби згадувані особи не роззброювали українську армію, то ніякого вторгнення російських військ в Україну в 2014 році не відбулося б, та не було потреби обговорювати провали роботи ОБСЄ чи вади мінських домовленостей».