Іван Вінник – хто понесе відповідальність за події в Іловайську та коли це станеться?

Сьогодні четверта річниця трагедії під Іловайськом. Розслідування вже завершено, але хто і коли понесе відповідальність невідомо.

Чому так трапилось та відповіді на ці питання від народного депутата України Івана Вінника.

Розпочавшись із наступу на місто Іловайськ 10 серпня 2014 року операція, яка мала на меті реалізацію стратегічного задуму штабу АТО про оточення Донецька та перекриття траси Шахтарськ-Донецьк, закінчилась 29 серпня 2014 року загибеллю 366 українських синів під час прориву оточення регулярних військ армії держави-агресора Російської Федерації. Пізніше бій під Іловайськом, який вели наші військовослужбовці, отримає у суспільстві назву Іловайський котел або Іловайська трагедія.

Учасники Іловайського котла – герої України. Опинившись в ситуації щільного оточення силами противника (співвідношення сил 1:15) та критичної недостачі озброєння, вони продовжували бій за місто та за власну країну.

Тому ця трагічна сторінка в сучасній історії України повинна називатись Іловайським подвигом, а не трагедією. Трагедією було – допустити можливість вторгнення регулярних військ Росії на Донбас та здійснення подальшої окупації території України через стратегічні помилки командування.

Загиблі герої з честю і мужністю виконали свій обов’язок перед державою і нацією. Вічна слава та світла пам’ять.

Але не забуваймо й про те, що найкращою демонстрацією пошани та пам’яті про подвиг героїв може стати лише покарання винних. В цьому контексті постає 2 питання: хто понесе відповідальність за події в Ілловайську та коли це станеться?

1. Хто понесе відповідальність?

Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України здійснюється кримінальне провадження по факту агресії Російської Федерації та незаконної окупації частини територій України, яка розпочалась у лютому 2014 року. В рамках цього провадження проведено розслідування обставин та причин Іловайської трагедії.

Відповідно до публічно доступної інформації стосовно висновків судової комісійної військової експертизи, що була проведена в рамках кримінального провадження, головним фактором, який призвів до загибелі українських військовослужбовців під Іловайськом та окупації частини території України, є агресія Російської Федерації. Я особисто ознайомився зі змістом зазначеної експертизи, тому підтверджую достовірність висновків, опублікованих виданням «Українська правда». При цьому, жодним чином не применшуючи значення злочину, вчиненого державою-агресором, все ж звертаю увагу на необхідність надання оцінки стратегічним і тактичним рішенням нашого командування.

10 серпня 2014 року сили АТО, реалізуючи стратегічний замисел командування, розпочали вхід в Іловайськ з метою розгрому сил незаконних збройних формувань та взяття міста під контроль. Коли в Росії усвідомили, що реалізація замислу командування армії України призведе до оперативного звільнення території Донбасу від фінансованих нею терористичних угруповань, було прийнято злочинне рішення про введення частин регулярної армії Російської Федерації на територію України.

Масштабне вторгнення відбулось в ніч з 23 на 24 серпня. Сили держави-агресора складались із 9 батальйонно-тактичних груп у складі: 3500 військових; 60 танків; до 320 БМД (БМП); до 45 мінометів; 5 ПТРК. Розклад сил різко змінився і став відповідати співвідношенню 1:15 (сили АТО : сили армії РФ та фінансованих Росією найманців відповідно). Як зазначають експерти, в цей момент характер протистояння змінився з АТО на неоголошену війну між двома державами.

Змінитись мала і стратегія командування. Однак, цього не відбулось.

Відповідно до Проміжного звіту Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин трагічних подій біля міста Іловайськ ситуація нещільного оточення силами російської регулярної армії, яка дозволяла вивести українських бійців із Іловайського котла, зберігалась, як мінімум до ранку 27 серпня. За інформацією з того ж звіту, у період з 25 по 27 серпня командувач Сектору Б генерал Хомчак Р.Б. неодноразово повідомляв про необхідність прийняття рішення щодо істотного посилення угруповання для остаточного взяття Іловайська під контроль або стосовно термінового виходу із оточеного міста. Під Генштабом відбувались багатолюдні пікети з вимогами прийняти своєчасні та адекватні реальній обстановці рішення.

Тобто, начальник Генштабу ЗСУ генерал Муженко В.М. мав 72 години після масованого вторгнення сил держави-агресора через державний кордон України для коригування стратегічного задуму.

Однак, протягом цього часу не було вчинено жодних дій. І час було втрачено. А далі був котел, хиткі домовленості з ворогом про «зелений коридор», загибель українських героїв, сльози родин…

За даними, опублікованими Головним військовим прокурором Анатолієм Матіосом, сумарні втрати в зоні Іловайська з початку наступу на місто 10 серпня 2014 року і до початку прориву з котла ранком 29 серпня 2014 року становлять 366 загиблих, 429 поранених, 128 полонених, 158 зниклих безвісти.

Наразі робляться спроби заговорити питання стратегічних помилок командування або перекласти відповідальність на добробати, МВС, інших осіб. Однак, такі спроби нічого не варті з огляду на підпорядкування усіх підрозділів, залучених до проведення антитерористичної операції, командувачу АТО та керівнику АТЦ.

2. Коли буде понесена відповідальність?

Насправді, розслідування вже завершено. Матеріали кримінального провадження, яке здійснюється Головною військовою прокуратурою, вже містять документально підтверджені дані про винних осіб. Наявні висновки комісійної військової експертизи, звіт ТСК Верховної Ради України.

Здавалося б саме час подати усі ці матеріали до суду, де так само публічно, як і у справі Януковича, наприклад, можна було б дослідити усі докази і заслухати усіх причетних. У такому випадку вироком суду було б підтверджено не лише вину окремих осіб, а й чітко встановлено факт збройної агресії Російської Федерації, факт нападу і початку неоголошеної війни з боку Росії. Водночас, встановлення цих факті іде в пряме протиріччя з «мінськими домовленостями», де Російська Федерація не фігурує як джерело агресії та які, незважаючи на прийняття Закону про деокупацію, наші дипломатичні представники вперто продовжують називати єдиним можливим дипломатичним шляхом врегулювання конфлікту на Донбасі.

Сьогодні, в цей скорботний для України день, пора поглянути правді у вічі. Загиблі під Іловайськом герої заслуговують на справедливість. Замовчати і забути винних у трагічних подіях під Іловайськом не дозволить суспільство, яке втратило найкращих синів, друзів, бойових товаришів…

Пора передавати справу до суду, пора представити нашим міжнародним партнерам докази злочину проти миру, вчиненого Російською Федерацією, пора перестати продовжувати дію Закону про особливий статус Донбасу, пора переходити від «мінських домовленостей» до інших дієвих форматів.

Вічна пам’ять героям…

Іван Вінник