Новая Каховка
C

» » Made in UA: 15 музичних релізів року

Made in UA: 15 музичних релізів року

Made in UA: 15 музичних релізів року

Що буде, якщо попросити меломана вибрати лише один альбом, який для нього став символом року?

 

Певно, частина довго страждатиме у муках вибору, інша піде на компроміс із собою, а ще частина видасть відповідь, абсолютно не вагаючись.

 

У всякому разі, саме таким чином ми вирішили скласти підсумок музичного 2017-го в Україні: попросили експертів, критиків та оглядачів вибрати по одній найзнаковішій для них роботі, залишивши за собою точнісінько таке ж право на один вибір.

 

Що з того вийшло - судіть самі, прочитавши наші музичні підсумки року:

 

YUKO - Ditch

Made in UA: 15 музичних релізів року

Юрій Береза, Karabas Live, Київ:

 

Дует YUKO - це Стас Корольов та Юлія Юріна. Їх звів разом Іван Дорн на вокальному шоу "Голос Країни".

 

Він любить Radiohead і всяку дивну, навіть загадкову електроніку. Вона обожнює український фольклор. У підсумку, вийшла повноформатна "Ditch", тобто "дічь" - дев'ять треків, які засновані не тільки на різних підвидах танцювальної музики - техно, хаус, бігбіт, але і народної творчості - колискових, жартівливих піснях тощо.

 

"Ditch" - не нове слово у сучасній фольктрониці. Все ж до цього були, наприклад, Gutzul Magik Foundation і ONUKA. Однак YUKO не тільки не зганьбили роботу попередників, але й вийшли на один рівень із ними.

 

Різниця лише в тому, що YUKO підходять до питання з боку експерименту, що перетікає в рейв різноманітності, який трохи поїхав дахом.

 

Оркестр Че - Що вони бачили

Made in UA: 15 музичних релізів року

О. Пролетарський, Artmageddon, ШО, Одеса:

 

Останній, шостий альбом колективу. Він вийшов тоді, коли групи вже не було, але для Олега Каданова співтовариші це було справою честі.

 

Березень 2017 року, вірші Сергія Жадана, еклектика харківських перфекціоністів, шість кроків назовні себе.

 

Світла спроба достукатися до втомлених небес з електричними хмарами.

 

Мантра і змова душі, серед лихоліття і розпаду.

 

Болезаспокійливе, яке служить епітафією до минулого і прологом до майбутнього. Ейфорія тепер точно закінчилася. Happy End тепер нудьгуватиме. І експериментуватиме.

 

White Ward - Futility Report

Made in UA: 15 музичних релізів року

Ляна Мицько, культурний менеджер, Львів:

 

Рік мав для мене кілька переломних у сприйнятті музики в Україні альбоми. Першим серед них є робота oh deer! - "як перестати хвилюватися і полюбити війну". Вразив сенсами також харківський Кат із альбомом "Герника". Було і багато синглів, вартих уваги.

 

Та, напевно, набільш емоційно пережила альбом одеської формації White Ward - Futility Report. Не була готова до того, що наживо вже не зовсім нова тема суміші блек-металу з джазом можуть фактично на фізичному рівні пройняти мене. Проте - буквально кілька тижнів тому на концерті в маленькій репетиційній залі я відкрила для себе одну з найкращих груп України.

 

Альбом, який хлопці презентували у Львові, - це якась енергетична вічність - джаз, блек, авангард. Те, як бласт-біти переплітаються із думовим саксофоном і гітарними ефектами, зацінила не лише я - альбом потрапив у топи десятків рейтингів світової музичної преси.

 

oh deer! - як перестати хвилюватися і полюбити війну

Made in UA: 15 музичних релізів року

Максим Сердюк, Muzmapa, Київ:

 

Соціально-політичні теми у музичній творчості можна підіймати по-різному. Наприклад, у текстах очевидно співати про патріотів та волонтерів, про Бога та фронт.

 

А можна зробити як гурт oh, deer! з їхнім прощальним альбомом "Як перестати хвилюватися та полюбити війну". Легкою наївністю, близькою кожному лірикою, з одного боку, та екстремальним вокалом, емокором з пост-роковими елементами, з іншого, підняти наше минуле, дійсне та майбутнє, щоб кожен міг зрозуміти, "що хоче сказати автор".

 

Ця робота є осмисленням навколишнього світу, який перебуває у стані війни.

 

"В інстаграмі сьогодні всі постили небо:

багряний захід, вкритий перистими хмарами,

я не бачив його - робочий стіл в ребра

впивався, мов уламки під авіаударами".

 

Пісня "кінець"

 

Цей атмосферний, поетичний, трагічний альбом, на мою думку, є найважливішим музично-соціальним здобутком 2017 року.

 

Velikhan - Oh Lord!

Made in UA: 15 музичних релізів року

Денайс Дорофеєв, Radio SUBMARINA, Київ:

 

Одним з моїх найулюбленіших діалогів з кінострічок є фраза героя Кена Ватанабе, якою він звертається до капітана Олгрена, котрого грає Том Круз:

 

- Що там сталося з тими воїнами, яких було 300 і які вбили 30 000 ворогів?

 

- Вони загинули всі до одного!

 

Не важко бути героєм, якщо ти граєш метал десь у Європі чи в Північній Америці, але в Україні видавати достойний продукт - то щось на кшталт бійки з повітряними млинами.

 

Я не кажу про "гівнорок" чи "гівнометал", який нібито протистоїть попсі. То все балачки нікчем. Наша біда в тому, що ніхто не хоче робити нічого для майбутніх поколінь. Давайте все одразу й негайно!

 

І справа навіть не в тому, що новий альбом банди Velikhan - це проект Олексія Шерхана з Megamass, колишнього гітариста "ТОЛ" і саунд-продюсера Сергія Любинського (KNOB), музиканта Psionic Arc, а також учасника шоу "Голос країни" (як пишуть у своїх прес-релізах музичні видання). І що він гідний бути представленим на всіх європейських тематичних фестивалях та концертних майданчиках.

 

А в тому що майже всі вони викладають музику в рок-школі для юного покоління й доносять до нього, що є круто.

 

Я часто питаю молодих музикантів: "На біса ви граєте тут музику, яка нікому не потрібна?". А вони відповідають мені: "Бо то в нас душа того вимагає". Й після цього я розумію, що ми непереможні. Що може бути кращим, аніж битися, немаючи жодних шансів на перемогу?

 

5 vymir - Нові імена

Made in UA: 15 музичних релізів року

Яків Матвійчук, організатор Zaxidfest, Львів:

 

Київський гурт 5 vymir грає український сучасний танцювальний інді-рок.

 

Навіть не пригадаю, аби до цього такий альбом записував хтось із українських виконавців.

 

Що важливо - це молодий гурт. "Нові імена" - це гімн ренесансу української музики.

 

Цей ренесанс справді відкрив багато нових цікавих імен.

 

Окремо відзначу сингл "Ламай" - заявка на запит нового життя та всього нового, що є в молоді, яку дістало усе старе, бажання змін.

 

ПОКРУЧ - Диптих: Класика/Косметика

Made in UA: 15 музичних релізів року

Альберт Цукренко, Old Fashioned Radio, Київ:

 

Тут усі, напевно, хвалитимуть молодих, з пилу з жару, талантів.

 

Я теж можу назвати багатьох таких. Але скажу не про молодих, а про старших. Не задля боротьби з ейджизмом, а просто тому, що молодь і так і так лупатиме скалу укрсучмузу - бо їй не бракує ані запалу, ані прекрасних ілюзій.

 

А от стареньким важче шукати мотивацію вкладати сили у щось складне, затратне і при тому вкрай сумнівне з комерційної точки зору.

 

Тому скажу про "Покруч"… Точніше, вже нічого не скажу, бо вичерпав об'єм, відведений на коментар. Тож буду лаконічним: це неймовірно; ніхто більше не робить нічого подібного; ви маєте це почути.

 

DZ'OB - Basement Suite

Made in UA: 15 музичних релізів року

Андрій Зоін, організатор Respublica FEST, Кам'янець-Подільський:

 

Звичайно, мій вибір дуже суб'єктивний, бо я взагалі майже не слухаю музику, але з того, що все ж таки чув у 2017 році, саме дніпровська формація DZ'OB вразила найбільше.

 

Чому? Тому що вони вміють грати на музичних інструментах, тому що не мають у своїх темах вокальних партій, тим самим не відволікають від музики, тому що всі композиції побудовані чітко і зрозуміло, як у класичній музиці чи в техно.

 

Тому що це цікаве поєднання класичної музики 20 сторіччя і електроніки, тому що смачно вживають дисонанси в своїх темах, тому що я завжди любив музику лейблів Ninja Tune, WARP, можливо вони мені нагадали щось звідти.

 

Ну і ніша, яку вони зайняли, в Україні абсолютно пуста, бо в нас, на мій погляд, ті, хто вміють грати, не мають цікавих ідей, а ті, хто мають цікаві ідеї - не вміють грати.

 

DZ'OB - це приклад гурту, в якому музиканти не тільки з цікавими ідеями, але ще й з майстерним володінням музичними інструментами. Тому вважаю, що якщо додати гідний віджеїнг і адекватний менеджмент, то вже зовсім скоро ми зможемо почути DZ'OB не тільки на українських фестивалях, але й за кордоном.

 

Альбом сподобається людям з музичною освітою, можливо, тим, хто любить електронну та експериментальну музику.

 

Battle Axe Culture - Trivial Misanthrope

Made in UA: 15 музичних релізів року

Сергій Воронов, екс-музичний редактор Muzmapa, Київ:

 

Останні роки два на багатьох київських андеґраундних концертах постійно грав гурт Battle Axe Culture, і мало хто розумів, хто це взагалі такі.

 

Зараз ситуація мало змінилась, бо якщо інші проекти, де залучений Вова Проценко (Maloi, ex-Riot on the Radio, тощо) хоч якось жевріють і викликають інтерес, то Battle Axe Culture - чергова історія про "запхати проект у довгу шухляду".

 

Дебютний альбом Trivial Misanthrope записувався довго, вийшов непомітно та і взагалі мало кому цікавий у контексті теперішніх умов у сучукрмузі. Кому потрібна гітарна музика аля дженгл-поп, та ще й англійською, та ще й у 2017, та ще й у найгірший для української музики рік?

 

Trivial Misanthrope - абсолютно позбавлений контексту альбом. Тому із цинізмом першовідкривача його можна послухати навіть зараз. І, що більш прекрасно, він дочасний для категорії 20-25 років із ранньою кризою середнього віку, тих снобів, які зневажають клауд-реп та "Пошлую Молли", але колись гоцали під "мазафаку" кінця нульових і початку десятих.

 

Він про загублену дитину серед офісної рутини, двох вихідних на тиждень та чудасій креативних професій. Про погляд внутрішнього борця із гріхами зовнішнього світу, який належить цьому світу і нічого не може з цим вдіяти. Хіба мріяти про утопію, але й далі крутитись як муха в окропі на своєму теплому кріслі й тихо ненавидіти своє життя і людей, які роблять його таким банальним.

 

Щоб назавжди розвіяти чутки, які ширилися одразу після випуску дебютника, варто прокричати вголосину "це не останній альбом Battle Axe Culture". Не знаю, скільки років їм для цього знадобиться, та і чи взагалі гурт буде активним у найближчому майбутньому.

 

А от Trivial Misanthrope - це локальний шедевр, по злому щирий, але надто тихий і прекрасний, щоб бути поміченим.

 

Kasu Weri - From Soil To Ashes

Made in UA: 15 музичних релізів року

Олександр Масовець, Neformat, Київ:

 

Потужний реліз в жанрі сладж-стоунер, на який слухачі чекали 8 років.

 

Усі чотири треки, які увійшли до роботи, не нові, відточені за роки і давно відомі публіці. Тому "вау" ефекту від музичної складової та "нового звучання" не очікувалося. Тим не менш, це якісний, витриманий у найкращих жанрових традиціях низький теплий ламповий дісторшн гітар, кричущий вокал та хітовість в кожному треку.

 

Kasu Weri, як і інші нечисленні гурти, якими представлена сладж-сцена України, дають дуже мало живих концертів. Проте це той випадок, коли кількість щедро компенсується якістю.

 

Саме тому, хоч це і запис вже відомого матеріалу, реліз такий довгоочікуваний, а на презентацію альбому до київського андеграунд-клубу Ass Co Bar прийшло вричі більше людей, ніж клуб міг вмістити, що стало приємною несподіванкою для гурту.

 

Shain Lee - Collector

Made in UA: 15 музичних релізів року

Влад Фісун, aristocrats.fm, Київ:

 

Пощастило послухати наживо, у студийно-концертному варіанті, на відстані витягнутої руки, і вражень від того маса.

 

Загадковий, абсолютно відсторонений міфологією від реалії проект, що звучить наживо краще, ніж на записі (це такий комплімент, так).

 

Впевнене і легке жонглювання відпрацьованими гармонійними пасажами, дещиця естради в інтонації і припустиме кокетство.

 

Усе це звучить на широку ногу, джазом з далекою приставкою ейсід-, салонними танцями, коли всі все ж розуміють. І воно, таке відчуття, десь зберігається, в дорогих футлярах, в невідомих шафах, до якоїсь невідомої пори.

 

Raw Grip - Imitation

Made in UA: 15 музичних релізів року

Максим Барна, Тиса ФМ, "Рок гурток", Ужгород:

 

Raw Grip - сайд проект учасників Elephant Opinions, увірвався в музичний світ України з дебютною платівкою Imitation восени.

 

Дев'ять треків тривалістю в середньому півтори хвилини слухаються на одному диханні і просто перевертають все всередині.

 

Це соковитий шмат м'яса на кістці, перемелений м'ясорубкою ритм-секції, приправлений розривним вокалом і підлітковою зухвалістю, за якою стоять ветерани скрімо-сцени України.

 

На виході це потужний мат-панк на межі з дарк-хардкором, який провокує внутрішніх демонів вирватись назовні і кричати навзрид.

 

Мастеринг альбому відбувався під керівництвом Will Killingsworth (AMPERE, ORCHID) на Dead Air Studios, що однозначно додало зла до звучання усіх дев'яти композицій.

 

Raw Grip стрімко завойовують публіку, як то і має бути в традиціях справжнього D.I.Y, не словом, а ділом. Хлопці за кілька місяців існування більше виступають, ніж піарять свій реліз, мабуть тому Imitation отримав мало уваги з боку музичних критиків та видань.

 

Прогнозую, що у 2018 демони вирвуться на свободу і нароблять достатньо шуму на важкій сцені, яка починає "зажиратися", ще толком не народившись.

 

её - Чоловік-муза

Made in UA: 15 музичних релізів року

Олексій Бондаренко, LiRoom, Київ:

 

Гурт "её" став спадкоємцем харківського проекту deliKate. Кілька років тому deliKate грали напрочуд ніжний інді-поп, співали легкі і добрі пісні про любов. А потім все змінилося.

 

"её" - це різкий, стильний, яскравий поп, в якому рок-музики більше, ніж у багатьох рок-гуртах.

 

Альбом "Чоловік-муза" - перше повноцінне висловлювання гурту. На ньому вони переосмислюють літературний спадок ("Катерина"), говорять про пошук щастя ("Дзен"), зачіпають екзистенційні теми ("Не надо").

 

Головний хіт альбому - пісню "Чоловік-муза" - записано із Женею Галичем, хоча на цій пісні його одразу і не впізнаєш. При цьому через усі пісні проходить профеміністичний підтекст.

 

"её" - це своєрідна темна сторона української поп-музики. Її відображення у розбитому дзеркалі. Дуже добре, що на українській сцені з'явилася саме така, альтернативна поп-музика.

 

Yotsuya Kaidan - Too Sad to Tell You

Made in UA: 15 музичних релізів року

Юрій Бондарчук, Muzmapa, Київ:

 

На початку року знайомий запитав мене, як це - продовжувати грати скрімо у 2017-му (він припинив ще в 2010-му). Питання мене трохи образило - на мою думку, ми мали б сприймати культуру як єдиний потік смислів, кожна одиниця якого по-своєму важлива і самодостатня, і отримувати справжнє задоволення від усього - читати Забужко, всерйоз слухати гурт "Грибы" та музику Любомира Мельника.

 

Я вважаю, що у ХХІ столітті жанрових суперечок не повинно бути в принципі. Провідні музичні медіа вже кілька років поспіль відзначають як найкращих зовсім еклектичних музикантів.

 

Якби мені довелося вибрати один найкращий цьогорічний український реліз (а зараз саме така ситуація), я назвав би Too Sad to Tell You одеситів Yotsuya Kaidan. Залишившись прямо перед записом альбому без частини музикантів, Валік та Артем зробили неможливе - зацікавили сесійних учасників продовжити роботу над релізом. Саме це вливання "свіжої крові" додало альбому оригінальності та актуальності. Так, це все ще скрімо, але дуже еклектичне, із використанням нетипових для жанру фортепіано та віолончелі.

 

Yotsuya Kaidan можна назвати одними з найпродуктивніших музикантів в Україні - за останніх два роки гурт випустив шість релізів, але саме на Too Sad to Tell You вони знайшли власний впевнений та рішучий голос. Старання одеситів не пройшли непоміченими - провідний світовий скрімо-лейбл із Британії випустив альбом на вінілі. А учасники гурту продовжують у властивому їм ритмі і уже працюють над своїм наступним альбомом.

 

Sasha Boole - Golden Tooth

Made in UA: 15 музичних релізів року

Роман Лебедь, ВВС Україна:

 

У 2017-му кантрі-мандрівник із Буковини Саша Буль дав у країнах Європи під сотню концертів, тоді як вдома, в Україні - ледь більше десятьох.

 

Тому не дивно, що випущений навесні альбом Golden Tooth під кінець року більшість українських медіа у своїх оглядах проігнорували.

 

Хоча Саша натякає, що не хоче розривати стосунків із рідною аудиторію, залишивши на майже повністю англомовному альбомі одну україномовну роботу.

 

Але, перед якою аудиторією він не виступав би, кожна його пісня - це бесіда зі слухачем, маленька історія і велике одкровення.

 

Від постапокаліптичних картин, до умиротворення на березі моря, від втрати свого місця у світі до пошуків його сенсу.

 

У цих піснях чорне іде в обнімку з білим, минуле з майбутнім, відчай із благодаттю, і здається, що під них з однаковою охотою пустилися б у танок як янголи, так і демони.

 

На чиєму з них ви боці - саме для таких роздумів і пасує Golden Tooth.

 

джерело

скачать dle 10.6фильмы бесплатно

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

комментариев

Информация

Комментировать статьи на сайте возможно только в течении 5 дней со дня публикации.