Нова Каховка
C

» » Чому українці їдуть на заробітки, хоч це може зламати їхнє життя

Чому українці їдуть на заробітки, хоч це може зламати їхнє життя

Чому українці їдуть на заробітки, хоч це може зламати їхнє життя

Діти, що ростуть без батьків. Жінки, які роками не бачать коханих. Нелюдське ставлення і жахливі умови праці. Чому українці продовжують їздити на заробітки попри усі "але"?

 

"Здавалося, це не про мене"

 

Марія (ім'я змінено - Ред.) перебуває у декреті, її чоловік - працює, щоб забезпечити родину. Квартиру орендували: "Здавалося, всі так живуть. Я і сама не зрозуміла, як моя родина опинилася в цій ситуації. Вирішили ризикнути й вкласти гроші в бізнес… З того часу "відпрацьовуємо" цей ризик".

 

"Щоб зекономити на оренді квартири, я поїхала з Ужгорода разом з донечкою до своїх батьків на Херсонщину, а чоловік - до Словаччини в пошуках заробітку. З надією, що це ненадовго".

 

Її доньці зараз два роки. Чоловік на заробітках вже дев'ять місяців і вони бачилися за цей період лише раз - на Новий рік.

 

"Важко не бачитися, не торкатися, не відчувати один одного. Але найважче коли донечка у тебе питає "Мама, а де тато?". А ти відповідаєш "він працює, скоро приїде і ми будемо усі разом". А от коли настане це "скоро" - невідомо", - каже жінка.

 

"Як би страшно не було в цьому собі зізнаватися, але за цей час, поки ви не бачитеся, ти відвикаєш від людини. У кожного з'являються свої проблеми: у тебе побутові, у нього - як швидше заробити гроші. З'являються нові друзі, нові інтереси. Це шалене випробування ваших стосунків і вашої родини - як би ви один одному не довіряли", - розповідає Марія.

 

"То наше життя, ми його проживаємо самі і вчимося на своїх помилках. Поки ми з донечкою вчимося їздити на велосипеді, наш тато - втілює мрію на наше окреме житло".

 

Мільйони по світу

Чому українці їдуть на заробітки, хоч це може зламати їхнє життя

Вичерпної інформації про те, скільки ж українців їздить працювати за кордон, немає. Залишається спиратися на дані Державної служби статистики за 2015-2017 роки, коли вони востаннє проводили ґрунтовне дослідження з цього приводу. Воно показало, що за цей період на заробітках перебувало 1 млн 303 тисячі українців.

 

Минулого року тодішній міністр соціальної політики України Андрій Рева повідомив, що, за експертними оцінками, на постійній основі за кордоном працює 3,2 млн громадян України, а в окремі періоди - від 7 до 9 млн осіб.

 

За підрахунками Нацбанку, минулого року трудові мігранти переказали в Україну 12 мільярдів доларів США. Це - понад 8% ВВП країни. Цього року через карантинні обмеження та закритість кордонів очікуватимуть меншу, та все одно значну суму - близько 10 млрд доларів.

 

"Нас не називали на ім'я - тільки по номерах"

 

Держстат фіксує 11 країн, куди українці їздять на заробітки найчастіше. П'ятірка лідерів - Польща, Росія, Італія, Чехія та США.

 

Минулої осені комплектувати товар на складі польської мережі магазинів поїхав і Остап (ім'я змінено - Ред.): з попередньої роботи чоловік звільнився, нову в Україні не знайшов, тож вирішив шукати за кордоном.

 

"Там працювали не лише українці - були й поляки. Різниця у ставленні вражала, дуже виражена була певна "кастовість". Дійшло до того, що українців називали по номерах: у нас був у кожного свій робочий номер", - розповідає Остап.

 

"Спершу я подумав, що це до всіх так - але потім я почув, що поляків називають на ім'я і прізвище, і в мене всередині аж запалало. Перекури в поляків в один час, в українців в інший. Так само обіди - лише окремо. У них робочий день по 8 годин, у нас - по 12", - пояснює він.

 

 

"Це не всюди так, але ця мережа магазинів - це як рабство якесь. Під час комплектації замовлення одна з наших дівчат сильно поранила руку. Вона звернулася до керівництва за аптечкою, на що отримала відповідь, мовляв, що ти тут забула - марш до праці".

 

Остап каже, що для нього це був цікавий досвід, однак більше він на заробітки не поїде - передусім, саме через таке ставлення до українців. Крім того, для нього це виявилося зовсім не вигідно. За півтора місяця роботи на складі він заробив 1500 злотих - це близько 9 тисяч гривень.

 

Втім, чоловік каже, що в дечому розуміє тих, хто їде на заробітки, попри таке ставлення, і часто не надто великі заробітки: "Наші люди, особливо старші, їдуть туди, в ці жахливі умови, тому що не можуть знайти роботу тут. Тут всім потрібні 20-річні із 30-літнім досвідом роботи. Якщо ти 40+, знайти роботу в Україні буває дуже непросто, особливо в селах. А за кордоном робота завжди є. Хай навіть "чорна".

 

"Треба готуватися"

 

Історія Андріани (ім'я змінено, - Ред.) кардинально відрізняється від Остапової. Вона працювала в одному з топових готелів Польщі у портовому місті Мельно. Дівчина переконана: можна знайти класну роботу, з користю і цікавістю провести час навіть на заробітках. Але до цього потрібно готуватися.

 

"По-перше, у Польщі для того, аби працювати в гастрономічній сфері, ти маєш пройти кваліфікований медогляд: купа аналізів, тестів, мазків, сканувань, - пояснює вона. - Це не так, як у нас: хочеш працювати в кафе, власник дав добро - працюй".

 

Ще один важливий аспект - мова. Без знання польської хорошої роботи не знайти.

 

"Якщо ти хочеш працювати на нормальній роботі, де буде і хороша зарплата, і більш-менш адекватне ставлення, і щоб тебе цінували як працівника, треба знати мову. Для всіх інших випадків - "чорна", важка фізична робота", - каже Андріана.

 

"З такою повагою, як у тому готелі, до мене не ставилися на жодній роботі. Був навіть випадок, коли я здерла покриття на нігтях, то керівництво побачило мої руки й сказало: "Ти що, так не можна виходити на роботу". Після цього відправило мене на манікюр. Безкоштовно, звісно. Ще й ці дві години як робочі зарахували", - ділиться дівчина.

 

Та більше Андріана на заробітки не поїде. Вона разом з чоловіком готується емігрувати до Сполучених Штатів. Він уже 3 роки готував їм "місце" там - вона у той час їздила на заробітки, забезпечуючи їм "фінансову подушку". Зараз вони чекають на останні документи, аби вже восени виїхати з України.

 

Попит на роботу є. Чи достатньо пропозицій?

Чому українці їдуть на заробітки, хоч це може зламати їхнє життя

Чи справді такі кепські справи з роботою в регіоні? Головне управління статистики в Закарпатській області фіксує середню зарплату на рівні 9 тисяч гривень. Найбільше отримують фінансисти й страховики (13 тисяч), найменше - ті, хто працює у сфері громадського харчування (у червні цього року середня заробітна плата в цій галузі становила 4 700 грн).

 

У Закарпатському обласному центрі зайнятості кажуть, що за останні пів року звільнили у 8 разів більше людей, ніж за аналогічний період минулого року. Кількість вакансій у базі даних обласної служби зайнятості зменшилася на 34%.

 

Речник Закарпатського центру зайнятості Федор Ромочуський у коментарі BBC News Україна розповів, що відстежити заробітчан вони можуть тільки умовно: "Офіційно заробітчан ми не бачимо в системі. Ми можемо їх бачити тільки опосередковано, наприклад, як людей, які востаннє працевлаштовувалися в Україні 5-6 років тому. Умовно, з цього можна припустити, що це - заробітчани".

 

Так чи інакше, попит на роботу зріс: Федор Ромочуський каже, що людей на облік стало вдвічі більше, ніж зазвичай у такий період. Така кількість, звісно, пов'язана з карантинними обмеженнями; та є ризик, що нинішня ситуація ще більше спонукатиме закарпатців шукати роботу закордоном.

 

"Збудувати хату собі й дітям"

 

Сьогодні виїзд на роботу за кордон - поширене явище. Але 20-30 років тому це стосувалося переважно прикордонних регіонів. На Закарпатті виросли вже цілі покоління родин, які все життя працювали, щоб "збудувати хату собі й дітям".

 

"Діти заробітчан - окрема нація. Ситі діти, голодні до батьків. Діти, які ростуть за вікном, яке виходить на дорогу, на якій з'явиться мама", - каже Мирослава. Її батьки ішли на роботу не на 8 годин, а на 8 місяців.

 

"Коли чекаєш, життя проходить дуже повільно. Знаєте, є діти, які хочуть повернутися в дитинство. Я ніколи не була однією з таких. Я не маю моментів, які дуже хочеться повернути".

 

Мирослава закінчила тут школу і виш. Та згодом дівчина вирішила і своє життя будувати закордоном. Щоправда, за інакшим принципом: не "заробляти там і присилати сюди", а спробувати переїхати повністю. До Чехії.

 

"Я ніколи не звинувачувала своїх батьків у тому, що вони їздили на заробітки. Вони робили все, що могли. Але я не хотіла навіть припустити, що моя дитина стане "окремою нацією". Тому почала змінювати життя до того, як стати мамою".

Чому українці їдуть на заробітки, хоч це може зламати їхнє життя

"Зараз я живу в іншій країні. Але я горда, що українка! Я люблю свою країну, обожнюю нашу землю, річки й гори. Але я також люблю своїх майбутніх дітей, - пояснює Мирослава. - Вони повинні побачити і море, і океан. Вони заслуговують на найкращу освіту, заслуговують мати дитинство. І бути дітьми, мама яких розбудить поцілунком! Вони заслуговують на маму!".

 

Психологиня Наталка Касим у коментарі BBC News Україна каже, що від'їзд батьків на заробітки, безумовно, є травматичним для дитини. Є два визначальні фактори, які впливають на те, наскільки сильним буде вплив на дитину: це вік дитини і те, з ким вона залишається.

 

"Є вік, в якому це неможливо ніяк компенсувати. Чим менша дитина, тим гірше це буде для неї. Трохи краще з дітьми-підлітками: у них вже інший рівень прив'язаності до батьків, її можна підтримувати щоденними відеодзвінками, переписками тощо", - каже вона.

 

Не менш важливо й те, щоб дитина залишалася із тим, кого вона добре знає, до кого звикла і кому може довіряти: "Якщо їде, скажімо, мама, а батько лишається з дітьми - це краще, ніж лишати дитину на бабусю і дідуся, яких дитина бачить раз чи двічі на рік. Попри кровні зв'язки, для маленької людини це чужі люди, і це матиме на дитину ще гірший вплив".

 

Фахівчиня каже: батьки, їдучи на заробітки, мають усвідомлювати, що це саме вони відповідальні за збереження стосунків із дітьми.

 

"Важливо, як батьки себе поводять, коли повертаються додому. Чи намагаються відновити зв'язок, чи спілкуються з дитиною. Це про баланс, про розуміння того, що ми, а не дитина, відповідаємо за наші стосунки".

 

"Це нам, дорослим, треба бути готовими відновлювати ці стосунки щоразу після того, як ми поїхали на заробітки. Батьки мають розуміти, що стосунки будуть страждати в будь-якому випадку. І бути готовими зробити все, аби їх зберегти".

 

джерело


Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.

комментарів

Інформаційне повідомлення

Коментувати статті на нашому сайті дозволено лише на протязі 5 днів з моменту публікації.