Нова Каховка
C

» » Туберкульоз серед нас: інтерв'ю з людиною, яка перемогла страшну недугу

Туберкульоз серед нас: інтерв'ю з людиною, яка перемогла страшну недугу

24 березня у кожному куточку планети відзначають Всесвітній день боротьби проти туберкульозу. Згідно з результатами опитування, пам’ятає про щорічну подію незначна частина українців. Найчастіше, це лікарі та медперсонал, небайдужі до світу люди й ті, хто мав нещастя зустрітися з туберкульозом ніс у ніс.


Сучасне суспільство у більшому своєму прояві живе за принципом «моя хата з краю». Тож, доки хвороба не опанувала особисто тобою — мало цим цікавишся, не надаєш значення або геть забуваєш про її існування.

Але все не так просто: з 1995 року і по цей день в країні страшенна епідемія туберкульозу, що прогресує з кожним днем. У цьому, як не в будь-якому іншому, питанні Україна лідирує серед інших держав. Основним осередком недуги є місто Одеса. Варто зазначити, що на сьогодні «біла чума» є більш розповсюдженою інфекційною «вбивцею», спричиняючи більше смертей ніж ВІЛ/СНІД і малярія.

Туберкульоз серед нас: інтерв'ю з людиною, яка перемогла страшну недугу

Існує стереотип, що від ТБ страждають безпритульні й наркозалежні. Розвіяти міф можна статистикою хворих і фактами з біографії забезпечених або відомих людей. Не виключенням є Чехов, Леся Українка, Марія Заньковецької, Кафка, Максим Рильский. Тож ніхто не застрахований від хвороби, адже передається вона надто швидкими темпами й простими шляхами.
Туберкульоз від хворого поширюється повітряно-крапельним (при кашлі, чханні, розмові) та пиловим способами (засохлі крапельки мокротиння перетворюються в інфікований пил, який є на підлозі, предметах, в повітрі). Після проникнення в організм через дихальні шляхи бактерії заражають легені та руйнують їх. Саме через це виникає біль у грудях, неминучий кашель з кровавими виділеннями. Порушується гормональний фон, відбуваються кардинальні зміни в організмі. У хворого зникає апетит, в цей час мікроби уражають скелетну частину, виникають болі у спині, животі та в голові. Саме тоді й з’являється класична картина туберкульозу: втрата маси тіла, блідість шкіри, кашель із кровохарканням.
Цікавий факт: в Англії у Вікторіанську епоху «білу чуму» вважили романтичною хворобою, адже страждали на недугу найчастіше художники та поети, люди зі слабкою імунною системою.

Туберкульоз серед нас: інтерв'ю з людиною, яка перемогла страшну недугу

Поговоримо про сьогоднішню ситуацію в Україні. Час, коли в країні карантин через сотню хворих на знаменитий, штучний «Covid-19», але звичайне життя, коли нараховується мільйони людей з відкритою формою туберкульозу. Невчасна діагностика, застарілі методи лікування, обмеження лікарських засобів, жахливі умови — саме це дає змогу «білій чумі» розвиватися все більше і більше.

Головною проблемою є закриття тубдиспансерів, наприклад локальний Олешківський тубдиспансер зупинив свою роботу. Обґрунтовують лікарі це так: «В Україні стара, радянська система підходу до лікування туберкульозу. За сучасними міжнародними стандартами, хворих на туберкульоз не потрібно рік тримати в ізоляції та на стаціонарному лікуванні!»

Туберкульоз серед нас: інтерв'ю з людиною, яка перемогла страшну недугу

Народ і його слуги звертають увагу на підйом іноземних валют, нові «мемаси» про «коронавірус», нову краватку президента і фейкові субтитри під час промови Зеленського. Хто ж попіклується про безкоштовну медицину і ментальне здоров’я людей, яких туберкульоз не обійшов стороною? Сьогодні існують волонтерські організації й клуби підтримки для хворих. Їх не так багато, бо займатися цією справою не легко. Один із них “TB People Ukraine”. Це організація для хворих на туберкульоз, яку створила 32-річна киянка Ольга Клименко. Завдяки цьому проекту, учасники змогли відверто розповідати про свою страшну недугу, не соромлячись свого статусу.


Наважилась дати невелике інтерв’ю новокаховчанка, що за свої 18 років пройшла нелегкий шлях від втрати себе до перемоги над туберкульозом.
1. Початок хвороби та її перші ознаки.
– Я проживала звичайне життя підлітка, підготовка до ДПА, друзі. Почалося все з банальної температури. Нічого окрім неї в мене не було. Про страшну хворобу я дізналася випадково, коли перебувала в лікарні й лікувала ніби-то пневмонію. Після обстеження лікар забив на сполох: «Щось недобре…» Підозрювали найстрашніше. З’ясувалося — туберкульоз.
Тож можу сказати, що першими ознаками були: температура, кашель протягом 2 тижнів, слабкості я не відчувала (якщо прибрати факт температури). Туберкульоз дуже легко можна сплутати зі звичайним грипом, простудою, в моєму випадку — пневмонією.

2. Встановлення діагнозу.
– Діагноз встановили мені після місяця перебування в лікарні, коли помітили, що моя пневмонія ніяк не виліковувалась.
Не можу чітко відповісти хто саме зробив помітку в моїй картці, бо це була робота та увага багатьох лікарів. Але перед цим мені потрібно було робити бронхоскопію та МСКТ (де можна було побачити так звані «плями» на легенях)
На жаль, навіть детальний рентген не надав лікарям точної інформації, і я почула, що можу бути спокійна — в мене просто тяжка пневмонія. Але попереду було ще 2 дні. Це були найважчі для мене 2-ві доби очікування. Пам'ятаю цей момент, як вчорашній.
До мами подзвонив незнайомий номер. То був лікар, як пізніше я зрозуміла.
Коли вона підняла слухавку, я почула тільки одне: «У вас позитивний аналіз на туберкульоз».
Мій світ зруйнувався...

3. Перші думки й емоції, усвідомлення, що ти хворий.
– Питання про мої думки та емоції, мабуть, для мене найважче, тому що з того моменту, як я дізналась про свою хворобу, все змінило свій сенс, мої думки прокрутились на всі 360 градусів
навколо мене, наче скінчилося повітря.
Я зовсім не могла зрозуміти, що відбувається. Перші дні я згадувати не люблю, бо це був важкий час. Страх був просто жахливий, я думала тільки про те, що буде завтра. Чи прокинусь? Чи можу рухатись далі? Кожен знає, як хвороба вибиває нас зі звичної колії. Навіть простий грип змушує на час залишити колишній спосіб життя. Мене ж вибило надовго. Але моя позиція була на тому, що я буду боротися, бо надто сильним було бажання ЖИТИ. Життя розділилося на «до» і «після». В той момент, коли я спокійно спала, хвороба руйнувала мої легені, здавалося, що я потрапила до пекла. Я питала Бога: «За які гріхи мене так покарано?» Я дивилася на діток з батьками: вони щасливі, вони здорові, а себе відчувала покидьком, адже у мене туберкульоз. Всіх думок і почуттів не передати. Життя поставило велике випробування, яке я повинна була пройти.
Знаєте, це, мабуть, не можна порівняти з фізичним болем, це набагато гірше. Я не жила, а існувала.

4. Як і скільки проходив курс лікування.
– Курс лікування тривав рівно пів року, але здавалось, що більше. Дуже важко було кожен день приймати ліки. Їх було дуже багато і всі ці препарати було дуже сильними за своєю дією. Почалися проблеми з нервовою системою, тримати емоційну рівновагу було важко.

5. Спілкування і контакт з рідними та друзями.
– Питання про контакт дуже цікаве і важливе, коли розглядаєш цю хворобу. Справді, мені дуже прикро, що люди ніколи не вміли ставитися до хворих людей нормально, по-людськи, як то кажуть
друзі. Це боляче...
Усі мої друзі покинули мене після того, як всі дізналися про мій діагноз, зі мною припинили спілкування майже усі. Я і справді не розуміла, що можна було зробити людям, що мене просто покинули. Мені прикро, що люди у 21 столітті зовсім не обізнані в таких важливих речах. І мало хто розумів те, що я не винна у тому, що сталося.
Я не була готова за такий період втратити майже усіх, але, мабуть, так мало статися.
У цьому я знайшла плюс, я стала сильною, морально стійкішою до проблем, я справлялася з усім сама. Підтримувати почали люди, з якими я ніколи не мала спільних мов. Я вдячна їм. Я зрозуміла, що моя сім'я — це великий скарб, і я найщасливіша людина, бо маю таких батьків.Не знаю, щоб зі мною було, якщо не їх підтримка. Я буду вдячна за це до кінця своїх днів, бо саме в цей період тільки вони були поруч. Саме тоді я усвідомила, як сильно я люблю їх. Ніякі друзі ніколи не зрівняються з ними. Наголошую, щоб кожен про це замислився.

6. Одужання
– Ось вона, та сама фінішна пряма. Все почало ставати на свої місця, моє життя зловило стабільну ноту. Зараз я розумію, що все воно не таке, яким я його бачила тоді. Серед страшних хвороб туберкульоз — не найстрашніший! Від туберкульозу помирають, так, але все рідше.
Прикро тільки те, що більшість людей, які знають про свою хворобу, продовжують буденність, ставлячи під загрозу життя інших.

У завершенні, хочу сказати, що туберкульоз не такий вже і страшний, яким його робимо ми своєю гидливістю до хворих. Іноді про хворобу ми дізнаємося, коли вже пізно, чи лікування виявляється дуже важким, дорогим та довгим. Кожен повинен бути уважним до свого організму.
Пам’ятайте, ТУБЕРКУЛЬОЗ ВИЛІКОВНИЙ І ЦЕ ФАКТ!


Софія Калан


Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.

комментарів

Інформаційне повідомлення

Коментувати статті на нашому сайті дозволено лише на протязі 5 днів з моменту публікації.