Новая Каховка
C

» » На голову Степняньської сільради аноніми поскаржились журналістам

На голову Степняньської сільради аноніми поскаржились журналістам

У листі до журналістів сільського голову звинувачують у прийомі на роботу своїх рідних, кумів і пенсіонерів та в усіх інших проблемах, що існують і не існують у громаді.

 

По дорозі до Степного Бериславського району кореспондентам зустрілося лише декілька поодиноких машин. Рейсові автобуси до цього села давно не ходять, тож їх приїзд не пройшов непоміченим. Направду, це журналістам  на руку, оскільки сюди їх привів лист, автори якого не вказали своїх контактів, крім прізвищ, а єдина вказана на конверті адреса виявилася фальшивою. Кореспонденти  хотіли знайти хоча б когось із них та дізнатися у їхніх односельців: невже в Степному все так погано, як написано у цьому листі?

 

‘’Чоловіки п’ють і ганяють жінок’’

’У нас є голова, який думає тільки за себе і свою рідню, а до інших діла не має. Щоб якусь роботу отримати, в селі треба бути або родичем, або його сусідом. Також у нас робиться бознащо: посадки повирубували, дороги такі, що ні проїхати ні пройти, вночі можна вбитися — так темно на вулицях. Проте в нашому магазині Ольга Рожук торгує горілкою по 25 грн. з-під прилавка, дає в борг молоді й чоловікам, а вони приходять і ганяють жінок. У клубі молоді немає місця: ані конкурсів, ані вечорів ніяких. При колишньому сільському голові було більше порядку, і молодь була зацікавлена приходити до клубу. А тепер лише п’ють і дуріють.

Завідувачка фельдшерського пунк­ту відкрила вдома магазин і змушує старих людей приходити до неї на укол. У сільраді більше пенсіонерів, а ті, хто хочуть працювати, сільському голові не вигідні. Ми так хочемо, щоб у селі був лад. Може, коли стане (сільським головою) молода людина, то помолодішає і село, а молодь не буде тікати з села’’, — написали автори листа, які підписалися ‘’Небайдужі’’.

 

‘’Все, що там понаписували, брехня’’

Перш ніж завітати до сільської ради, ми вирішили розшукати цих людей і поспілкуватися з місцевими. ‘’Вірте мені або ні, але горілки по 25 грн. у мене нема, та й алкоголіки не ходять сюди її купувати. Навіщо вона їм потрібна, якщо по селу є не менше десяти точок, де можна купити самогонки?’’ — заперечує написане в листі завідувачка магазином Ольга Рожук.

 

— Усе, що вам там понаписували, — брехня! — стверджує інша жителька села, яку ми зустріли біля магазину. — І сільський голова наш — людина нормальна, претензій до нього у нас немає. В селі є вода, все є. Навіщо їм такі анонімки писати?

 

— Якби я відкрила магазин, то напевно б тут і не працювала, — сміється завідувачка степнянського фельдшерського пункту Наталія Серженга. — Що ж стосується уколів, то на дому я роблю їх лише тим, хто не ходить, післяопераційним і тяжкохворим або хто потребує невідкладної допомоги. Якщо ж мова йде про призначене лікування, то для цього є ФП, куди пацієнти повинні приходити самі. Пов’язано це, зокрема, з тим, що багато уколів нині дають різні реакції, а тут у нас є все необхідне для надання допомоги.

 

Місцеві підказали, де можна зна­йти одного з авторів листа за підписом ‘’Талаш’’.  ‘’У Степному живе лише одна людина з таким прізвищем. Щоправда, не Талаш, а Талах’’, — просвітили вони.

 

— А які прізвища, крім мого, є у листі? — першим ділом запитує Лідія Талах, коли ми під’їхали до її подвір’я. Коли ж я їх зачитав, у відповідь хитає головою: — У селі таких нема. Є люди зі схожими прізвищами, проте вони точно не могли цього всього написати. Повірте, я тут усіх знаю! До речі, я й сама велика любителька писати листи і добиватися справедливості. Можливо, через те аноніми вказали моє прізвище. Але я до цього листа не маю жодного відношення.

 

Як стверджує начальник опорного пункту в Степному Роман Курівчак, у тому магазині, де ми побували, навряд чи продають горілку з-під прилавка. ‘’Два роки тому там був випадок, коли продавчиня продала пиво неповно­літньому. Тоді на неї склали акт і наклали чималий штраф. Думаю, після цього вона не ризикне цим займатися знов. А ось із продажем самогону проб­лема справді є’’, — говорить він.

 

Зміст листа обурив і працівників сільради. ‘’Я тут працюю з того часу, як була створена Степнянська сільрада, з 2001-го. Але за своє місце я не тримаюсь і готова будь-коли піти. Будь ласка! — говорить касирка сільради Галина Гармашова. — Проб­лема саме у тому, що ніхто не хоче йти сюди працювати. Хто захоче зайняти моє місце на півставки, отримувати копійки і ще й відповідати за це? Навіщо воно комусь потрібно, коли в сезон можна за кілька днів заробити стільки, скільки я отримую тут за місяць?’’.

 

‘’Я прошу: допоможіть знайти людей!’’

— З кадрами у нас дійсно величезна проблема. І на сходках громади я про це згадував не раз. Просив: люди добрі, допоможіть знайти людей! — коментує ситуацію сільський голова Петро Кречик . — Біда в тому, що Степне сьогодні вичерпало свої резерви спеціалістів від тракториста до економіста, а нові, на жаль, не з’являються. Весь склад працівників по селу — це фактично те, що залишилось від колишнього колгоспу ‘’Космос’’. Більше ніж півроку маємо вакантні посади директора і головного бухгалтера у нашому комунальному підприємстві ‘’Світанок’’. Щоб проводити оплати за енергоносії і податки, виконком сільради був змушений, за погодженням Держказначейства, надати право підпису члену виконкому Роману Курівчаку на безоплатній основі. А ще у нас пішла у декретну відпустку сільська бібліотекарка, відсутня медсестра у дитсадку і школі. Більше півроку не було бажаю­чих йти директором будинку культури. Колишня директорка не витримала через п’янки і куріння відвідувачів. Умовили одну жіночку, чоловік якої працює в сільраді землевпорядником і допомагає їй у вихідні відкривати БК. Загалом же туди більше приходять школярі, бо молоді в селі залишилося мало. Але при будинку культури більше 15 років діє аматорський колектив ‘’Степняночка’’, який торік посів призове місце у районному оглядовому конкурсі. Ще, бачу, дорікають мені й тим, що моя дружина працює в сільраді прибиральницею. Але вона була прийнята на роботу у 2016 році лише після того, як двоє жінок звільнилися через малу зарплату (0,5 ставки — 800 грн.). А щодо фельдшерського пункту, то він працює згідно з розпорядком. У рай­лікарні дуже позитивно оцінюють організаційну роботу нашої фельдшерки, і до нас не надходило жодної заяви щодо відмови виходу її до хворих. Також питання роботи ФП роз­глядалося на засіданні виконкому сільради, на якому теж ніхто не ви­словлював подібних зауважень.

 

Натомість проблема з вирубкою лісосмуг, за словами сільського голови, дійсно є болючою. У Степному лише близько третини селян купують собі вугілля і брикети, решта опалюються дровами, які беруть хто де. Петро Кречик говорить, що перевірки і затримання нелегальних лісорубів були не раз. Але притягнути їх до відповідальності виявилося неможливим через те, що сільрада не є власником земель за межами населеного пункту і самих лісосмуг. ‘’Проте я не знімаю з себе вини і розумію, що ніхто не приїде сюди берегти наші дерева’’, — підкреслює він.

 

Очільник села наголошує, що коли в 2014 році після 8-річної ‘’перерви’’ був знову обраний сільським головою, то виявив, що основна маса наявного у місцевому комунальному підприємстві майна та техніки була списана і розпродана. ‘’Наше КП було колись найбагатшим у районі, — стверджує він. — Новий пожежний автомобіль розукомплектували, автокран перебував в аварійному стані. Проблем село мало безліч. У першу чергу ми провели капремонт арт­сверд­ловини і відновили роботу другої, резервної. Потім придбали труби і насоси, автоматизували подачу води на трьох свердловинах. Нині вода у Степному подається цілодобово, в селі Кошара — протягом дня. Притому ціна води одна з найнижчих в області — 7,50 грн./кубометр’’.

 

Під час розмови сільський голова зазначив, що хотів би винести всі озвучені в листі до журналістів питання на засідання виконавчого комітету сільради. ‘’28 квітня вони були розглянуті, — згодом прокоментував він. — Ми прийняли рішення оприлюднити текст листа і мою відповідь на стендах сільради. На засіданні були обговорені пропозиції з покращення діяльності бюджетних організацій, причому всі озвучені факти мають документальне підтвердження. Не розумію: що керувало людиною (або людьми?), яка писала листа? Чому вона не бачить, що зроблено в селі та які проблеми назрівають?’’.

 

— А чи зверталися до вас з по­дібними претензіями раніше? — запитав журналіст Петра Кречика.

— Ні, — відповів він. — Проте знаю, що позаочі розмови такі ведуться. Знаю, що у мене невдячна робота, тож і ворогів маю достатньо. Але навіть з ними я готовий співпрацювати задля вирішення тих проблем, які є в селі. Було б лише їхнє бажання.

 

источник

скачать dle 10.6фильмы бесплатно
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

комментарий

дописувач 21 мая 2017 12:05
По перше запам"ятайте раз і назавжди,- аноміні листи не розглядаються. По друге радгосп "Космос" і село таке саме як і всі інші села Херсонщини, вже давно виживають як можуть, після того як держава в дев"яностих кинула лодей, виживає хто як може, а після нової пенсійної реформи ще й до пенсії доживати не будуть. Шкода - лишається тільки пам"ять, про те, що було створене, тому, що зараз нам навязують західний підхід до життя,- де ніхто нікому не потрібний.
  • Нравится
  • 0

Информация

Комментировать статьи на сайте возможно только в течении 5 дней со дня публикации.